А що говорить Ваш внутрішній критик?

Внутрішній критик – дуже цікаве явище, знайоме, напевно, кожному.

Голос його звучить для кожного по- своєму. Розкажу про свої улюблені.

“Те що ти робиш, нікуди не годиться! Ти недостатньо стараєшся! Можна було б зробити краще!” – дістає Перфекціоніст. Його завдання переконатися у тому, що я “вписуюсь” у встановлені стандарти, що мене не звільнять з роботи, або не відчислять з інституту. Страх, що я буду кимось оцінюватись, можливо, навіть, засуджуватись, не буду прийнятою певною спільнотою – інструмент внутрішнього Перфекціоніста.

Зараз він, наприклад, бубонить: “такий пост треба писати добре підготувавшись,почитати ще на цю тему 2-3 книжки, пройти спеціалізацію, врешті, а то люди скажуть, що ти за психолог такий, мало цю тему вивчила”.

“Що оце ти робиш зараз, у тебе роботи вище голови, а ти сидиш/ лежиш/ гуляєш/ висиш в інтернеті/ пишеш пост...” – мечеться Наглядач за рабами, намагається навіяти “ти лінива, дурна і некомпетентна”. Ну і я вирішую, що раз так, то взагалі робити щось на має сенсу, і замість отримати бажану мотивацію, Наглядач викликає Великого Прокрастинатора.

Зараз Наглядач постукує батогом : “у тебе ще вебінар сьогодні, паперової роботи гора, а ти...”- дуже йому хочеться, щоб я все встигала, ну і “успішний успіх” його улюблена тема. Страшенно переживає, що десь чогось я на встигну.

“Нє, ну що ти робиш, це нікому не цікаво, тебе засміють, не приймуть, образять...”. Робити все, щоб уникнути сорому, відторгнення, не бути покинутим на самоті – завдання Формувальника. Він справді вважає себе відповідальним за те щоб робити мене “підходящою” до певних суспільних норм...

Втомилася я про них писати, вони там ще є, різного калібру і рівню токсичності...

Розкажіть, що найчастіше говорить Ваш критик?