Як психологічна травма впливає на щоденне спілкування
Поняття «психологічна травма» знайоме всім і вже стало надто вживаним. Але для людей, які пережили величезний стрес, їхній досвід так і не став минулим — це їхня реальність тут і тепер.
Підвищена чутливість до дотиків, гучних звуків і особистого простору — одна з характерних ознак психологічної травми. Будь-яке порушення власних меж — навіть надмірна ввічливість чи непрохана порада — сприймається як напад. Психіка ніби завмирає в стані очікування небезпеки.
Травма порушує багато безперервностей: плин життя у зв’язку минулого, теперішнього й майбутнього; вона проривається крізь безперервність особистості — наші уявлення про себе. «Що я вмію, що мені під силу?» — усе це проходить перевірку. А функції та ролі, які ми виконуємо, особливо гостро опиняються під питанням в еміграції: «Хто я тепер?»
Порушення соціальної безперервності дуже помітне і в соцмережах, і в особистому спілкуванні: люди можуть сприйматися як ворожі, нові зв’язки потребують багато зусиль, а «своїм» дістається на повну — іноді просто тому, що на них це можна вилити. Спосіб доволі простий, адже накопичені напруга й агресія мусять кудись виходити. Але водночас саме «людський фактор» — присутність, участь і тепло інших людей — є найбільшим і найдієвішим цілющим чинником.
Що ми можемо зробити — це бути уважнішими й турботливішими до себе, помічати, що змінилося, що нас тривожить, і за потреби звертатися по допомогу. Іти до людей. Пробувати відновлювати цілющі людські зв’язки.
Я можу підтримати вас на цьому шляху.




Коментарі